Микола Бажан (09.10.1904 - 23.11.1983). Говорити про життєпис одного з найяскравіших поетів першої половини ХХ століття надзвичайно складно: тут необхідно вдаватися швидше до кінематографу, адже Миколі Бажану випало стати новатором в поезії, застібнутим на всі ґудзики радянським функціонером (якого до певної міри зневажали наступники - у 1990-х роках тривала навіть дискусія щодо того, аби викреслити його ім’я з канону української літератури), тим, хто одним із перших порушив питання реабілітації представників розстріляного відродження ще 1956 року, головним редактором Української радянської енциклопедії. Та зрештою, ми достеменно знаємо, що він - той український поет, який був номінований 1970 року на Нобелівську премію з літератури. І яким би карколомним не було життя Миколи Бажана, його поезія - це зліпок епохи новаторства, пошуку, саморозвитку та перестороги нащадкам…