Василь Симоненко (08.01.1935 - 13.12.1963) - для покоління шістдесятників ім’я Василя Симоненка стало символічним: стрімкий злет в літературі, безкомпромісність у публічній діяльності (разом з Аллою Горською та Лесем Танюком збирали свідчення про місця поховання розстріляних у застінках НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, у Биківнянському лісі та підготували меморандум до влади з вимогою розголосити інформацію про масові злочини, а самі поховання перетворити на національні меморіали) і щире спілкування зі своїми ровесниками - художниками, театральними режисерами, письменниками, непохитна громадянська позиція, постійні зіткнення з радянською системою наглядів-доносів-переслідувань-тиску, відмови в офіційному друзі поетичних збірок і водночас миттєве поширення віршів через самвидав. І все це за неповних 29 років життя Василя Симоненка.